Для роздумів

Колись давним-давно, всі почуття і духовні цінності людей жили на одному невеличкому острові. Радість, Щастя, Любов, Шана, Заздрість, Гнів, Гординя - всі вони жили разом. І ось одного разу пройшов слух, що острів незабаром піде під воду. Всі почуття почали будувати собі човни. Одна Любов ніяк не могла повірити, що таке можливе, бо вона все навколо бачила тільки у веселковому світлі.
Але потоп все ж таки почався. І чудовий острів став поволі, але йти під воду. Любов зрозуміла, що вже не встигне побудувати собі плотину, тому почала проситися в пропливаючі  повз неї човни.
  Неподалік пропливав розкішний корабель Багатства.
- Багатство, візьми мене до себе, - просила Любов.
Але Багатство пояснило, що на його кораблі дуже багато коштовностей, золота, срібла, і на жаль, для Любові на ньому місця немає.

Тоді Любов побачила інший корабель, на якому плив Смуток.
- Врятуй мене! - благала Любов.
- Пробач, Любове, але мені так сумно, що я повинен побути один! - відповів Смуток і поплив.

Любов звернулася до Гордості, корабель якої пропливав  в цей час. Але Гордість теж не взяла Любов до себе: "На моєму кораблі порядок і досконалість, ти можеш порушити цю красу!" - відповіла вона.
Зовсім засмутилася Любов, адже кораблів поблизу майже не залишилося. Та раптом вона почула голос: "Любове, йди до мене, я візьму тебе з собою!".  Любов побачила зовсім сивого дідуся на невеликому кораблику.
Вона була так вдячна йому, що зовсім забула запитати його ім'я.

Коли вони допливли до берега, Любов залишилася, а дідусь поплив далі. І лише тут Любов зрозуміла, що навіть не знає імені свого рятівника.
- Хто ж мене врятував? - запитала любов у Пізнання.
- Це був Час! - відповіло воно.
- Час? - здивувалася Любов. - Але чому ж він врятував мене?
- Тільки Час розуміє і знає, як важлива в житті Любов!